Home

Реклама

Налаштувати

10 серпень 2009

Агітаційна мультиплікація №2. Ну і вапщє відповідь на пост нечика)) буе


Тепер плаче не тільки Маруся Чурай по причині сдирання совковими мультиплікаторами-плагіаторами (ба навіть в ріфму=) образу американської свині Поркі і заміни ним образу священного українського відповідника.
Плаче наразі велика фінська казкарка Туве Янссон...бо я надибала мумі-аніме.
УЖАС, таваріщі!!! ось він...АПОКАЛІПСИС!!!!




28 липень 2009

гневные комменты!!!!!!!! Це СЛАВА, дєтка!!!!!!!!

Алина (Сегодня 10:15)
Хочу обратиться к девушке, написавшей эту статью. Вам не кажется, что в ней вы вынесли столько оскорблений, и столько раз посетовали, что вокруг одно "быдло", что впору задуматься о своей же к нему принадлежности? Если журналистика это не ваше призвание, то может не нужно так себя утруждать?
Мне приходилось путешествовать по миру, и многое повезло посмотреть и попробовать, но я получила большое наслаждение от фестиваля, каким бы "ужасающим" вы его не живописали.
Журналист должен быть объективен и не может видеть только негатив. Тем более что, к примеру, большое количество милиции можно отнести скорее к плюсам, или вам есть что от них скрывать?
И поменьше внимания своим вредным привычкам, пожалуйста. О них читать никому не интересно, поверьте.
Словом, данная статья заставила усомниться не в качестве фестиваля, а в компетентности автора.


Elena B. (Сегодня 11:44)
Хочу обратится к Алине.
Девушка, я как журналист (не относящийся ни к этой статье ни к Шешорам) хочу убедить вас, что не компетентны сейчас именно вы. Делать замечания журналисту в такой форме, как минимум предвзято. И тем более мнение журналиста изложено не без причин. Я считаю эта статья имеет место быть, как плохо или хорошо она бы не была написана. Журналист пишет то что видит.
Удачи

reader (Сегодня 13:40)
поддержу Алину!
зачем вообще ехать и остваться на этом фестивале если так не нравиться там находиться.
да и о постоянном бухле точно читать совсем не интересно!

reader (Сегодня 13:41)
еще и это выражение в конце. такой баян..

kuku (Сегодня 15:36)
Судя по всему, автора не пропускали на регистрации безплатно, или не акредитировали.
Да, и со вусом плоховато... Зато с снобизмом - отлчно! молодец! Образец для подражания! Журналисты, берите пример!

Elena B. (Сегодня 16:09)
оо, прошу прошения. не прочла статью и решила подзащитить журналиста, как коллегу.
Девушка(журналист) нельзя писать ТАКОЕ в ревью. а то создается странное впечатление о б авторе..
п.с.это не твой дневник,а ревью. почувстуй разницу

reader (Сегодня 18:54)
вот вот, Лена.
хорошо что и ты все таки прочитала.
а то принялась тут адвокатом. а статья - вообще никакущая.

Скажена Бiлка (Сегодня 19:48)
В принципе, статья-это мнение журналиста, и право читателя согласиться с этим или нет. На вкус и цвет

Elena B. (Сегодня 22:44)
я вас умоляю, какой адвокат?!

shpilevska (Сегодня 22:58) 
УУУУУУУУУУУУ!!!!!!!!!!!!!! 
какие гневные комменты!!! 
я очень рада, дорогие мои, что вас все ЭТО так задело. Значит статья таки удалась. 
to Анатолий Пажин: переименовали фест в соответствии с его месторасположением. Шешоры - деревенька в Карпатах. С каких делов поле в Винницкой обл. должно носить иное имя? 
to Алина: оскорблений? о чем Вы, дорогая? о причислении себя к лику быдла...пожалуй, я сама с этим разберусь без Вашей помощи. О моей компетентности судить далеко не Вам, если, конечно, вы не журналист. Если же Вам "приходилось путешествовать по миру, и многое повезло посмотреть", то фест этого года Вам никак понравится не мог, потому что его деградация видна была просто невооруженным глазом. По поводу объективности. Если Вы попадаете 3й год на один и тот же фест и каждый год без проблем проходите аккредит, и пишете ревью для самых разнообразных молодежных журналов, то объективности хоть отбавляй. О каких вредных привычках все Вы тут пишите? Стилистика выдержана в тональности фестиваля. И, простите, конечно, но уж в снобизме стоит обвинять далеко не меня. 
to Elena B.: прошу больше не поддерживать меня "чисто из профессиональной солидарности", а потом ретироваться. 
to reader: АртПоле или Шешоры (как пожелаете) был напротяжении 5 лет моим самым любимым фестом. Статья и получилась такой негативной только лишь из-за того, что я разочаровалась в оргах по-полной программе. 
О баянах говорить не стоит, т.к. любое крылатое сленговое словообразование можно считать баяном, по-хорошему. 
to kuku: с акредитом у меня всегда все в порядке, спасибо за беспокойство)) о снобизме - читайте выше. За лозунг - спасибо. 
to Скажена Бiлка: наконец-то запахло объективом. Спасибо. 
Вообще, я реально счастлива, что столько неадекватных отзывов. Вы делаете из меня скандального журналиста, детки!!! Из всей серой мишуры и сопливых статеек моя показала черную сторону феста. Я писала ее, дабы призвать оргов осмотреться вокруг и что-то изменить. А если все журналисты будут мямлить "ну да..ничего так...", то когда же мы до уровня Sziget'а доберемся??? Открывайте уши и рты, люди! Иначе так и останемся в той ж*пе, в которой сейчас! 
Всем спасибо!



 

АртПоле. Этнодеград.

Алкоголь и секс, жара и кильки в томате. Нет, это не романтика костра, звездного неба и палаточного пространства. Это фестиваль АртПоле в с.Воробъевка на Винничине – фестиваль очередей в туалет, милиции и священного идиотизма.


Закрывать глаза и объектив помогало Оболонь Светлое по 5грн за 0,5 в неограниченных количествах и медовуха. Бесило палящее солнце, грязный Южный Буг, нахальные менты, этно-гопники, отсутствие нормальных мастер-классов и удобного расположения архиважных объектов (палаточного городка-сцены-пивной палатки).
Фест длился, в отличии от предыдущих лет, неделю. Неоправданно долго и дорого – 100грн с человека, с учетом того, что основную массу аудитории составляют вечно нищие студенты.
Я пожаловала на Поле 14го июля и правильно сделала. Первых два дня толком ничего не происходило. Работала только малая сцена и два мастер-класса. Ярмарка, основная аудитории и большая сцена полноценно оформились в последние два дня. Народ настигли жуткая скука и набор ограничений в области передвижения: ярмарка была вынесена за границы фестиваля и каждый поход за нормальным алкоголем и фенечками увенчивался получасовыми проверками регистрации на постах с ОМОНом и овчарками. Купаться, как всегда, можно было официально только на грязном пляже. Поиски чистой проточной воды и уединения производились нами каждое утро, что претило бодуну и лени. Что уж говорить о загажености территории – наши люди – свиньи, и с этим не поспоришь. Не спасало ситуацию ни усердие добросовестных работяг волонтеров, ни чистосердечное обещание всех любителей этно не плевать в колодец. О последнем. Источником пресной питьевой воды была струечка из земли, очередь к которой побила рекорды всех очередей фестиваля. Не смотря на весь перечисленный выше отстой, умные люди забуривались подальше в лес от невыносимого солнца и весело напивались, устраивая самим себе концерты, под аккомпанемент гитар, дрымб и волынок.
14.07.
Открывали вечер на малой сцене киевские фаерщики – проект «Проти ночі». Ничем их перфоманс не удивил – безликие загримированные фигуры, необоснованное использование ходуль, безсюжетность и вонь керосина. Все действо напоминало бездумное подражание прошлогоднему детищу театра «ДАХ».
Елеем на сердце пролился качественный эмбиент проекта Юрия Хусточки. Сумасшедший микс космических электро звуков, перкуссии и возгласов. Инопланетных гостей «Piss&Laugh» сменили апатичные «Vexlarsky Orchestra». Баллады и напевы пришлось терпеть только ждавшим показа «Зима, весна, лето, осень…и снова весна». Кстати, организаторы изрядно порадовали качественной подборкой для ночных кинопоказов: кроме презентаций работ VJ-формаций Украины, толпа наслаждалась таким шедевром как «Ashes and Snow».
15.07.
Провалы в памяти, пробуждение от капель конденсата на лице и духоты палатки, кофе и сигареты, водные процедуры, пиво в тени. День тематически был сугубо театральным. Свои перфомансы представляли чехи Lisen и подоляне «Духовне село Верхня Букатинка». Музыкальным вкраплением были «Звучі Дочі», которые под вечер расстроили своей сомнительной народной манерой исполнения и абсолютно несовместимой отвязностью в движениях на сцене. Еще одним минусом стал момент непродуманности расписания мероприятий. Чехи не заявлено выступили еще засветло, по этому их увидела десятая часть аудитории. Перф подолян проходил параллельно с выступлением «Звучі Дочі». Таковой, к сожалению, была тенденция фестиваля – выбор стоял между музыкой и зрелищем.

16.07.
Пока мудрые люди всего за 80грн. поехали в Молдову, мы поражались аматорщине молодых развивающихся театров. Киевляне «Загогуліни» просто поразили безвкусной, безструктурной постановкой. Жечь мусор на сцене и разрисовывать ткани баллоном под этно напевы может каждый, а вот позорить Голландскую академию театральных искусств, выпускниками которой являются основательницы театра, - под силу не каждому. Ни поляки Caci Vorba, ни чехи Paramisara ничем в плане музыки не удивили. Вообще, в этом году world music отличилась пресностью и однообразностью.

17.07.
Хедлайнерами первого дня работы большой сцены были «Пропала Грамота» - бесспорные фавориты этно молодежи Украины. Парни побаловали подборкой старых любимых песен и парочкой новых треков на десерт. Отлично отыграл франко-британо-румынский проект «DJ Click Live Band» - смесь качественного DnB, цыганских танцевальных ритмов и чудесного женского вокала. Таких танцев и качественного саунда стоило ждать целых пять дней.

18.07. Последний день – день усталости, отходняков и тотального всенародного поиска сигарет. Если в прошлом году лозунгом феста был вездесущий «Артур!», то в этом году «Дайте сигарету!» слышалось чаще. Французы «Telamure», беларусы «НагУаль», шведы Boot и словаки Ghymes убаюкали меня в палатке. Но подорвали мое вялое тело, конечно же, первые звуки «Перкалаби» на хедлайне. Сумасшедшие франковцы доконали уши и сознания толпы и с первыми лучами солнца, как чудесные, отбитые наглухо ежи, скрылись в тумане.  

Под утро, шагая по росе и греясь теплом вышиванки, я думала о том, что же произошло с фестивалем. Деградация современного общества как нельзя лучше проявляется, когда человек остается один на один с природой, скукой и самим собой. А музыка, театр – только лишь лакмус этого процесса. Фестиваль утратил свою изюминку: мастер-классы, под уютными тентами которых можно было провести весь день, творя и общаясь с настоящими мастерами, пряный чай в городке кришнаитов за копейки, чистоту вод Южного Буга и чистоту замысла. Теперь все больше походит на тупое отмывание денег: непомерный регистрационный взнос и нереальные цены на ярмарке, монополия палаток общественного питания и скудная подборка групп.
Если конечно вам не претят морды ментов, местного быдла, скука, всяческие ограничения и запреты, невыносимая жара, от которой негде спрятаться и аматорщина – милости просим на следующий год.
Все вещи выходят из строя и танцуют. Shit happens. И это закономерно.
Держитесь, товарищи!
Все будет. Я спрашивала.

http://palindrome.com.ua/publ/4-1-0-65
 
Теги:

16 квітень 2009

Procession of Icons [amsterdam & юкрайна]

30 квітня o 19:00 в оновленому, проте й досі зашифрованому, приміщенні Харківської "Ostанньої Барикади" (Сумська 73/75) відбудеться Презентація вибраних перфомансів, створених хворими мізками й потужними тілами студентів Пересувної Голандської Академії Сценічних Мистецтв (Moving Academy for Performing Arts - MAPA):
Lviv:
Ярина Черняк
Галинка Глинська
Маруся Весна
Kharkiv:
Олейна Шпілевська
В програмі: ознайомлення з шизофренією, що є продуктом неформатного навчання в Академії. Живий дискурс після презентації. Всі бажаючі зможуть дізнатися про те, шо ж таке є та МАРА з можливим залученням найцікавіших персон з аудиторії до майстеркласу 1-4 травня (що є перепусткою до Академії й серії інших майстеркласів). Одним словом - все дешево (а точніше - нахаляву=) та нітроха не сердито)))
Приходьте, загрузіть свої баняки по повній!!!
 

27 листопад 2008

єслі є то чо нє

Розсохся ранок
розмазав на бутєр сонце.
встрєчаєш день
провєдєна ноч
Прощай дорога. Ми не увідімся болє.
На сьодні прийде друга.
І вєздє так. Іспіл уж до дна.
Ранок маже. Іду.

Ібаше снєг. 
Я в тєплотє сіжу 
І нічєво мені не угрожає 
А у садах расцвьовші абрікоси 
В полях угроза срива уражая 
Мете пурга. 
Безумно, хаатічно. 
тропінки замітає і путі 
В дворі собака воіт істірічно 
З пургой собакі шось не по-путі. 
Снєжинки апіздошині літають. 
І на кармані кончилось бабло. 
і душу грусть-таска адалівають 
Камута в жизні більше павізло. 
ібаше снєг

[Андрiй НЕчитайло]

Теги:

20 листопад 2008

місто на Х...

я бачу море
воно для тебе
беру на руки тебе
на руках складаю голоду море
морУ впускаю на землю
чорну й голу
гори тіл зморених
безкрилих янголів чорних
напівпрозорих
немає жодної різниці
сьогодні криза
морд
жиру криза
забуття
пофігізму крига що не тане не ламається
вічна зима в центрі міста
в місті спокою де стоптують золото
викурюють одну за одною
не чують внутрішніх докорів й тим живуть
худнуть
отримують кайф від сексу в закинутих будівлях
від випадкових сплесків
ваші брудні нутрощі в надійних руках
загиблих
ваших здобутків тельбухів надійне збереження
місто відсутності каяття
й надбання фригідності мислення
місто укріплення ваших страхів
місто де ти
якщо самотній то або бог або дикий звір одноокий
місто суцільного спокою
мiсто мовчання
поезії особливо твердих сортів
людей без родiв
без ротiв
рабiв мiсто
Теги:

26 жовтень 2008

...все

завтра без тебе
не з тієї ноги
ковдру
скину
себе
з балкону
на бал маргарити
квіти зів'ялі
й
пляшечки ліків
ліктем
на підлогу вогку й вологу
лігва мого сумного
збиратиму сльози
залози
й
занози
для тебе
хтозна
може зможем
відновити лози
нашого спільного
всього
 
Теги:

21 жовтень 2008

....й вигортаю кишені

я – вбита дівчинка збоченка
недостойна твоєї любові й прострації твоїх почуттів збуджень
твого простору
твоїх уявлень
достоту спустошена байдужими поцілунками
байдужим вторгненням
байдужим втіленням мрій збоченки
я витираю руками двері
беру на руки тебе
тебе на руки
я відчуваю залізний холод
палку пустелю
люблю
тебе достоту
до спорожніння наді мною співає сумлінно повія
вигортаючи нутрощі тіла
ми вільні суцільнофригідні вагітні порожнечею
приречені зречені спокою
все окей?


все для тебе
сонце в моєму волоссі
після оргазму млості й ніжність байдужості
серця кам’яні міста одразу зникають
мури розбиваються твоїми долонями
скроням даруєш поцілунків золото
в твоїх очах неба неподільне гроно
море
воно теж для тебе
беру на руки тебе
тебе на долонях малюю
пензлями
пальцями
квітами прикрашаю
люблю
тебе достоту
до спорожніння
вигортаючи нутрощі тіла
вільна
суцільно фригідна
вагітна порожнечею
приречена
зречена
недостойна твоєї любові й прострації твоїх почуттів збуджень
твого простору
твоїх уявлень
достоту спустошена байдужими поцілунками
байдужим вторгненням
байдужим втіленням мрій збоченки
я витираю руками двері
беру на руки тебе
тебе на руки
я відчуваю залізний холод
палку пустелю
люблю


запхнись сука овоч
безпосміч в тобі
замовч замочи білизну
тризну намалюй на зап’ястях
викрути випий воду й содові гори солі в слові твоєму
запхай в своє горло гормони й гомони  
порохом сповнена не ніжна
під ліжком три тисячі років
о-оу
ти стукаєш в мій мозок
ненавиджу цей зв’язок нетом сексом
я дівчинка що приносить щастя
мені не боляче
з мильними кульками розбивається мій смуток
мої гори й горе й морок в кутку горла згорток крові
куток собі знайшла та й надлишок вилила на підлогу лігва розмитого
нова людина б’є в мого єства таматами
відчиняє брами нового життя
я не ти
я мама



цей світ - це лайно собаче
ти мені мізки трахаєш
мене виграєш
виграєш паралельно з десяток порцелянових ляльок
в кожному під'їзді
в кожній ти бачиш віконний виріз
світло забираєш замотуєш тіло плівкою no cross та no comments
мітиш територію
я бачу тебе в кожному
дайте спокою
ви покидьки бездушні бездумні
ви лише заборонені яблука
чи треба воно тобі
дівчинко що досі живе в рожевих окулярах в кімнаті з зеленню
рудоволоса з тарганчиками в голові
живи так далі!!!
бо впасти боляче
злітати легко
як серце ще твоє


бомбосховище
я бачу як вони стають наркоманами
зелений флюорисцент
пиво найнижчого гатунку
на секунду малює серцебиття
а ми – майбутнє
такі маленькі артефакти плакати
знаєш
заклеять спогадів правду
і ми задихаючись в респіраторах
залишимось доживати свої дози
ми – висівки конопель
діагноз – чорнобиль
ми – молодь
ми – діти тисячі бомбосховищ
так
без соціальних гарантій запасів й компасів
ми – майбутнє
були…є…й будемо!



дружина діти робота тендітно
все за схемою помітно
а як же
знято даровані мною окуляри заднього виду
зруйновано маленькі будиночки спалено квіти
мої пальці у фарбі того самого відтінку наївного
я зафарбувала дійсність суцільно
невже тобі не остогидло
мені ні
я не вимию пальців не придбаю одежу в дорослому відділі
пропагуватиму мрії джа музику нерівні мазки пензлем та мідії
що вони є перлів філіями
я затикатиму тобі рота кляпом аби припинити протяг в кімнаті
я не змінюсь малята
чого б мені те не варте



впала на рейки дроти прикрашаючи квітами
троси чорні протяжністю 18 хвилин
пил павутинням спогадів тисяч жінок
що лишають свої аромати в тунелях
де я?
темінь
світло вгорі лампадами цих підземель-лабіринтів світла
хто ти?
той що чекає подалі звідси звісно злісно
розбиває полотна бетонних заслонів
загоїть тріщини що з них мідною зеленню витікають води
згодом
разом
стоптуватимем снігові крижинки однаковим взуттям
триматимемся за руки в рукавичках без пальців
абсолютна несинхронність думок
я замовкла
ти теж замовк...
тисячі кілометрів вбивчої відстані
лише теплотраси здатні зігріти подихом парою дотиком
разом
ми навіть на відстані
стоптуємо піщинки снігу однаковим взуттям  



дзвони на дев’ять номерів по нуль копійок
хоч твої слова й без того нічого не варті
блискучі ложечки що в минулому певно були рибками
тепер спочивають в холодній коробці
так само як ти під крижаною ковдрою
різниця між вами в любові до кави цикорію
вони пам’ятають якими були тому й зберігають мереживо лусочок
а ти
ти забув як то бути справжнім
бо пам’ять стираєш мов гумкою
залягання в холодну постіль
мрій про фінляндію
там так само холодно як під твоєю ковдрою
проте не так самотньо думаю
мрій про країну холоду
бо на мене схожая
для тебе все одно поза зоною досяжності


коли люди радіють твоїй найменшій поразці як підвищенню соцзабезпечення
коли темінь минулого сприймають як приречені на збереження одвічної совкової свідомості
тоді постає питання
нащо жінки народжують
це так боляче створювати нові гвинтики й викидати у вічність
у листопаді ти як сніг на голову
хрумкою ходою пробіжишся по сторінках моїх записників
розтану під тобою
водою просякну простирадла
башти твоїх книжок
ти побудував свої укріплення на моїй території
я стікаю по стінах очікуванням



чек з твоєї книжки випав на підлогу метрополітену
і всі навкруги затанцювали
даруючи відбитки своїх чобіт тобі
твоїй собівартості твоєму еквівалентові
заплямовуючи твою чисту часточку
а я не підняла її бо так буває завжди
я знайшла її під ковдрою
залишила відбитком на тілі
твоєю сутністю
ти видряпав з мене силою почуття
відрахував похвилинно дози
відміряв себе
розгорнув обгортку іграшки
заклеїв рота задля відсутності протягів доказів
пластиром закрив в серці діри
що крізь них почуття вночі
ти думаєш шо то за любов
сука
мука
крізь пальці спермою
ймовірним виправданням


брудні під’їзди що в них ховається сонце
цілодобово однаково кльово без нього
вам
а я разом за пазухою з вухом проколотим нагрітим промінням
насінням в грудях в скронях
пульсує живильний драм
я разом з ним від вас ховаюсь
в запилених дротах
слідкую за кожним вашим рухом
мохом порослим обліплюю ваші тіла
плямами зіткана помилками струна розірвана
платівками подряпана голками
гола дівчинка

 
Теги:

Наразі хворію Хвильовим

.........мені важко
.........мені одчудь люди
.........мене оточують люди
.........а хто вони?
.........сука
.........фемінократка
розлуки розпуки дитя
мавка дідькова стерво херова
я
(романтика???)
ямби хореї котові попід
попит 
попід небіння
слини твоєї присмак
ехо в мене між ніг
спека твоя рука
коли зима
.............................................................ехом



Теги:

Реклама

Налаштувати